C

Будівельна конструкція призначена для забезпечення природного освітлення внутрішніх приміщень будівлі або споруди.

Частина вікна, що кріпиться до рами. Може бути поворотним, поворотно-відкидним, відкидним.

Вузька стулка (шириною до 250 мм) без прозорого заповнення, призначена для провітрювання приміщення.

Стулка шириною до 450 мм, що використовується для провітрювання приміщення.

Виріб, що складається з двох або трьох листів скла, з’єднаних між собою по контуру за допомогою дистанційних рамок і герметиків, що утворюють замкнені герметично камери, заповнені осушеним повітрям або іншим газом.

Наприкінці 90-х років минулого століття на світовому ринку з’явилися перші зразки так званого самоочисного скла. Як усі геніальні, ця ідея довго витала в повітрі і, мабуть, матеріалізувалась у світлих головах одночасно у кількох винахідників. Тому авторство цього ноу-хау досі заперечується – на нього претендують одразу кілька представників. Проте споживачі, не вдаючись у подробиці проблеми авторського права, швидко оцінили переваги винаходу. І тому вже кілька років таке скло широко застосовується в Європі, а також – особливо активно – у Японії, де вартість ручної праці дуже велика.

Отже, скло, що самоочищається, – це довговічне скло з покриттям, яке значно рідше вимагає очищення і забезпечує велику прозорість під час і після дощу в порівнянні зі звичайним флоат-склом. Покриття має хорошу стійкість до подряпин і тривалий термін служби, і в більшості випадків з ним можна поводитися як з усіма іншими видами будівельного скла.

Механізм дії полягає в тому, що унікальне покриття розкладає органічні загрязнення на поверхні скла та підвищує її стійкість до дії води. Це дозволяє легко змивати грязь із поверхні та значно знизити необхідність ручного чищення стекла.

Зрозуміло, скло з таким покриттям – продукт недешевий. Вартість кв. метри втричі дорожчі за звичайне скло.

Основною частиною скла, що самоочищається, є мікроскопічно тонке прозоре покриття оксиду титану, яке наносять на ще гарячий лист скла. Його поверхня має дві найважливіші хімічні властивості – фотокаталітичний та гідролітичний ефекти. Під впливом ультрафіолетових променів і кисню відбувається розкладання органічних забруднень на поверхні скла, а потім з водою, – яка на такому склі не збирається в краплі, а розтікається, утворюючи тонку плівку, – бруд легко зісковзує з поверхні.

Верхній шар активізується через кілька днів після установки скла, а після пари сонячних днів не втрачає своїх здібностей і вночі, і в похмурі дні.

На жаль, активний шар може знищувати лише органічні забруднення, наприклад, відбитки пальців, але бруд містить і хімічні сполуки, які повністю не видаляються – диво-скло не переможе фарбу, лак та неорганічні сполуки. І ще одне зауваження: якщо давно не було дощу, доведеться допомогти склу очиститися, поливши водою зі шланга.

Під “сонцезахисним склом” розуміється скло, яке має здатність знижувати пропускання світлової та/або сонячної теплової енергії. Сонцезахисними є, наприклад, пофарбовані по всій масі шибки, а також деякі види скла з покриттями.
Донедавна значення пропускання повного випромінювання і природного світла через скло у внутрішнє приміщення майже прямо пропорційні одне одному. Величина пропускання природного світла сонцезахисним склом знижувалася при зменшенні величини проникнення випромінювання в цілому. Темний колір сонцезахисного скла означав, що вони ефективно захищають від сонячного випромінювання. Тільки скло зеленого кольору було винятком із правил.

За механізмом дії сонцезахисне скло можна розділити на 2 групи: переважно відбивають випромінювання і переважно поглинаючі випромінювання.

Для поверхні скла 1 групи характерний тонкий металевий шар, що наноситься в процесі виробництва, який перешкоджає проникненню випромінювання через скло. Слід зазначити, що шари, що відбивають, одночасно поглинають якусь частину випромінювання.

При виготовленні поглинаючого скла на розплавлену скляну масу наносяться або кристали металів, або оксиди металів, які мають здатність поглинати частину сонячного випромінювання. Паралельно із цим скла нагріваються і віддають більшу частину отриманого ними тепла у зовнішній простір. Частина тепла, однак, передається всередину приміщення, що, звичайно, є небажаним явищем, збільшуючи потребу енергії на охолодження приміщення.

Конструкції, що поєднують у собі відбивають покриття та покриття з низькою випромінювальною здатністю, є продуктом відносно новим.

Повністю відбивають поверхні прозорого скла отримують шляхом послідовного нанесення покриття на поверхню скла. Як правило, кількість шарів, що покривають, дорівнює п’яти, з яких чотири є шарами оксидів металів, а п’ятий працюючий шар складається зі срібла. Срібло має здатність пропускати видиме світло, як і звичайне скло. У разі коли довжина хвилі більше 0,76 мкм, срібло майже повністю відображає все випромінювання. Крім того, такі скла мають і хорошу теплоізолюючу здатність.