Е

Надання енергозберігаючих властивостей склу пов’язане з нанесенням на поверхню низькоемісійних оптичних покриттів, а саме скло з таким покриттям отримало назву низькоемісійного. Ці покриття забезпечують проходження в приміщення короткохвильового сонячного випромінювання, але перешкоджають виходу з приміщення довгохвильового теплового випромінювання, наприклад, від опалювального приладу (тому скла з низькоемісійними покриттями також називають селективним склом).

Характеристикою енергозбереження є випромінювальна спроможність скла. Під випромінювальною здатністю скла (емісією) розуміють здатність скляної поверхні відбивати довгохвильове, не видиме людським оком теплове випромінювання, довжина хвилі якого менше 16000 Нм. Еміситент поверхні (Е) визначає випромінювальну здатність скла (у звичайного скла Е становить “0.83, а у селективних менше 0,04) і, отже, можливість “відбивати” назад в приміщення теплове випромінювання.

Причина виникнення випромінювання криється в русі вільних електронів атомів, що знаходяться на поверхні скла, і щільності електронів, що рухаються. Далеко не всі метали, що добре проводять електричний струм, мають властивість відбивати довгохвильове теплове випромінювання.

Отже, що нижчий еміситент, то менше втрати тепла. При цьому скло з оптичним покриттям, що має значення еміситента Е=0,004, відбиває назад у приміщення понад 90% теплової енергії, що йде через вікно.

В даний час для цих цілей використовується два типи покриттів:

К-скло (Low-E) – “тверде” покриття

i-скло (Double Low-E) – “м’яке” покриття

Першим кроком у випуску енергозберігаючого скла стало виробництво К-скла. Для надання флоат-склу теплозберігаючих властивостей безпосередньо при виготовленні на його поверхні методом хімічної реакції при високій температурі (метод піролізу) створюється тонкий шар з оксидів металів InSnO2, який є прозорим і водночас має електропровідність. Відомо, що електропровідність безпосередньо пов’язана з випромінювальною здатністю Е-поверхні. Розмір випромінювальної здатності простого скла становить 0.84, а К-стекла зазвичай близько 0.2.

Наступним значним кроком у виробництві теплозберігаючого скла став випуск т.зв. i-скла, яке за своїми теплозберігаючими властивостями в 1.5 рази перевершує К-скло. Відмінність між К-склом та i-склом полягає в коефіцієнті випромінювальної здатності, а також технології його отримання.

I-скло виробляється вакуумним напиленням і є троїстою (або більше) структурою з шарів срібла діелектрика, що чергуються (BiO, AlN, TiO2 і т.п.). Технологія нанесення вимагає використання високовакуумного обладнання із системою магнетронного розпилення.

Основним недоліком i-скла є їх знижена, в порівнянні з К-склом, абразивна стійкість, що становить деяку незручність при їх транспортуванні, але, враховуючи, що таке покриття знаходиться всередині склопакета, це не позначається на його експлуатаційних властивостях. Необхідно також звернути увагу, що при роботі з К-склом та i-склом потрібне зачищення (тобто зняття) покриття у місці контакту дистанційної рамки та скла. Це необхідно для запобігання корозії покриття вздовж поверхні в процесі експлуатації, а також збільшення адгезії бутила до скла.

Основна сфера застосування скла – використання їх у складі склопакетів, теплозберігаючі властивості яких багато в чому визначаються параметрами покриття на склі.