Все про анатомію вікна. Частина перша

Металопластикове вікно – вже звична частина будь-якого приміщення. Людина, недосвідчений в будівельній сфері, скаже, що вікно – це виріб з простою конструкцією, в якій присутній тільки рама і стулка. Але на практиці це далеко не так.

Специфіка конструкції металопластикових вікон полягає в наявності великої кількості елементів, де кожен має свою важливу функцію і особливі властивості. Пропонуємо познайомитися з основними складовими частинами вікна, їх призначенням і пристроєм.

Металопластиковий профіль

В процесі виготовлення металопластикових профілів використовується полівінілхлорид. Це матеріал, що характеризується підвищеною стійкістю до агресивних речовин, користується величезною популярністю.

Він абсолютно безпечний, оскільки не поширює горіння, а також не виділяє в повітря шкідливі хімічні сполуки. Підвищення твердості, пружності та еластичності стає можливим завдяки добавкам. Кожен виробник вносить їх за індивідуальною рецептурою. Сюди входить ряд стабілізаторів, барвників, пластифікаторів та інших речовин.

Металопластиковий профіль REHAU

Внутрішня частина профілю складається з повітряних камер, між якими знаходяться пластикові перегородки. Найбільшою вважається Центральна камера. В її структурі присутня армована вставка з нержавіючої сталі. Саме завдяки їй вікно називається металопластиковим.

Завдання армуючої вставки полягає в наданні жорсткості, не дозволяючи профілю деформуватися при впливі механічного навантаження, перепадів температури в різний період року.

Кількість камер всередині профілю буває різним. Як правило, воно варіюється в межах від 3 до 6. Кількість визначає параметри теплопровідних властивостей металопластикового профілю. При підвищенні їх кількості поліпшується загальний захист від холоду.

Склопакет

Площа склопакета варіюється в межах від 80 до 90 відсотків від загальної площі. Якість виробництва визначає теплозахисні та шумові властивості вікна. Найбільшою популярністю користуються склопакети двокамерного і однокамерного типу. Є ще трикамерні моделі, але вони не особливо поширені на території України з трьох причин.

• Великі габарити.
• Велика вага.
• Підвищена вартість продукції.

У конструкції однокамерного склопакета присутні два скла, розділені між собою. Разом вони формують єдину камеру. У двокамерному склопакеті присутні три скла, які створюють, відповідно, дві камери. Двокамерна продукція перевершує однокамерну за рівнем захисту від шуму і збереження тепла.

Дистанція між стеклами також має велике значення. Щоб розділити і зафіксувати скла, застосовуються дистанційні рамки. У внутрішню їх частину виробник засинає спеціальна речовина, що поглинає вологу.

Воно необхідне для запобігання утворенню конденсату у внутрішньому просторі склопакета. Самі рамки-перфоровані по довжині. При виробництві стандартних рамок використовується алюміній, а для теплих застосовується або пластик, або сталь. Мінімальна ширина – 10 міліметрів.

Склопакет

Товщина скла, використовуваного при виробництві склопакетів, становить 3-6 міліметрів. Вони поділяються на броньовані, звичайні, енергозберігаючі та тоновані. За надання енергозберігаючих властивостей відповідає тонка плівка, що складається з іонів срібла.

Плівка відмінно пропускає видимий спектр світла, але через неї не проходить пучок інфрачервоних променів з внутрішньої сторони приміщення. Склопакет з однією камерою, оснащений таким склом, має наближені характеристики теплозбереження з двокамерним, але його перевага полягає в зменшеній вазі і компактності розмірів.

По всьому периметру склопакета присутній герметик. Він запобігає проникненню повітря всередину з навколишнього середовища. Всередині камер є осушене повітря. Енергозберігаючий склопакет заповнений інертним газом-криптоном або аргоном. Він істотно покращує шумові і теплові характеристики конструкції.

Штапики

Щоб доповнити пристрій віконної стулки, варто окремо згадати штапики. Цей елемент конструкції відповідає за надійну фіксацію склопакета в стулці. З конструктивної точки зору, це довга планка, зовнішня сторона якої має округлу, прямокутну або фігурну форму.

Штапики, їх види

Внутрішня частина містить засувку-фіксатор, до якої штапик закріплюють на рамі. Штапики мають різну ширину, завдяки чому один і той же металопластиковий профіль підтримує установку склопакетів різної товщини.

Технологія монтажу склопакета

Вона має свої особливості, наведені далі. У нижню частину дверної або віконної стулки поміщають набір пластикових вкладишів, ефективно розподіляють тиск пакета на профіль.

Далі проводиться установка склопакета на місце в стулку. У верхню частину склопакета, а також з боків встановлюється набір пластикових вкладишів, що запобігають люфт конструкції. Фінальний етап складається з фіксації склопакета штапиками, нарізаними по потрібній довжині.

Правильна установка склопакета

Спочатку вони встановлюються знизу і зверху, далі – з боків. Якщо потрібно відремонтувати або замінити зламаний склопакет, досить зняти штапики, використовуючи для цього будь – який тонкий плоский інструмент-викрутку, ніж або шпатель.

Ущільнювач

Незалежно від якості виробництва всіх інших комплектуючих, без ущільнювачів неможливо забезпечити повноцінну роботу всієї віконної конструкції в цілому. Саме ущільнювачі відповідають за збереження герметичності металопластикових вікон. Установка ведеться по периметру рами і віконної стулки. Їх завдання полягає в забезпеченні герметичності установки склопакета.

Найпоширенішим рішенням на українському ринку вважається каучуковий ущільнювач. Він здатний впевнено справлятися зі своїми завданнями протягом тривалого періоду часу, але за умови своєчасного догляду. Також на ринку присутні ущільнювачі, при виготовленні яких використовується модифікований пластик.

Силіконові ущільнювачі для металопластикових вікон

Їх “середовище проживання” – дешеві металопластикові конструкції. Ущільнювачі не здатні справлятися з літньою спекою, тому що вони стають занадто в’язкими. На морозі вони просто розсипаються через 2-3 роки використання.

Найбільш надійне рішення-силіконовий ущільнювач. Він характеризується максимальною тривалістю експлуатації. Щоб доглядати за виробом, досить очистити його поверхню за допомогою ганчірки, злегка зволоженою мильною водою. Єдиним недоліком вважається висока вартість продукції.